За результатами 2015 року 80% експорту аграрної продукції зайняла сировина: зернові та олійні культури. Це перший етап у виробництві аграрної продукції.

Наступним етапом є виробництво та поставки за кордон товарів первинної переробки. І в цьому напрямку українські виробники досягнули певних результатів. Ми експортуємо не насіння соняшника, а соняшникову олію, з кожним роком нарощуємо обсяги поставок соєвої олії, макухи та шроту, м’яса птиці.

Як відбувався розвиток експорту? У попередні 10-15 років поставки аграрної продукції з певною доданою вартістю, у тому числі круп, м'яса, молочної продукції здебільшого здійснювалися у країни СНД, переважно, у Російську Федерацію. Після втрати цього ринку два роки тому, компанії не встигли переорієнтуватись на інші ринки. Але якщо проаналізувати тренди 2015-го і поточного року, то можна побачити, що поступово, нехай навіть на 3-5%, але йде зрушення у бік експорту продукції з доданою вартістю.

Які передумови та перестороги постачання за кордон продукції з доданою вартістю? До неї завжди вищі вимоги якості. При чому стандарти якості треба підтвердити не лише на підприємстві, а й на міжурядовому рівні та отримати відповідні дозволи. Наприклад, сьогодні у нас є дозвіл на експорт в ЄС м’яса птиці, молочної продукції, подається заявка на дозвіл на інші види м’яса, позитивні новини є по Близькому Сходу і Китаю.

Така процедура зазвичай займає 2-3 роки. І лише після того, як на міжурядовому рівні є офіційне визнання і дозвіл, компанії починають шукати покупця і виходити з цією продукцією. Враховуючи, що Україна не готувалась завчасно до диверсифікації експортних ринків, а почала це робити два роки тому, то і відкриватися вони будуть протягом наступних років. Ланцюжок дій тут дуже простий. Узгодження на міжурядовому рівні, забезпечення необхідної якості і стандартів виробництва продукції і лише потім вихід на нові ринки. Україна рухається в цьому напрямку. Проте, цей шлях довгий і, на жаль, ми його почали протоптувати буквально нещодавно.

Якою має бути підтримка держави у нарощенні виробництва продукції з доданою вартістю? Перше, що необхідно зробити, - забезпечити аграріїв доступним фінансуванням. Агропереробка потребує інвестицій на довший період, ніж класичне аграрне виробництво. Тому держава мала б допомогти агровиробникам з дешевим довгостроковим фінансуванням. Друге, – враховуючи, що ця продукція має орієнтуватись на експорт, почати активно рекламувати, просувати у потенційних країнах-імпортерах українську продукцію: відкривати торгові представництва і допомагати компаніям з виходом на ці ринки.

Матеріал підготовлений для Новое Время. Бизнес