Обсяги виноробства в Україні критично скоротились. Так, у 2019 році вітчизняні підприємства переробили лише 124,2 млн т винограду, що є найнижчим показником за всю історію незалежної України. Крім того, за останній рік виробництво вина скоротилося більше ніж у два рази (55%)! Так, найменших втрат (на одну третину) серед найбільш поширених сортів зазнала переробка сортів Рислінгу, в половину скоротилася переробка сортів Аліготе, Каберне Совіньойон та Шардоне. Із чим це пов’язане? Чим живе галузь?

Падіння обсягів переробки в першу чергу відбулось через скорочення виробництва винограду в Україні, що особливо помітно на тлі вдалого для галузі 2018 року. Неврожай минулого року виноградарі пояснюють посухою та загостренням хвороб рослин. Так, у 2019 році зібрано 327 тис. т грон, що є найменшим показником не тільки за останні п’ять років, але за всю історію країни. Скорочення врожаю на третину або 140 тис. т (порівняно з попереднім роком) відбулося за рахунок падіння понад у два рази виробництва винограду в сільськогосподарських підприємствах - до 106 тис. т. Зокрема, в Одеській області, де найбільше сконцентровано виробництво сировини, минулого року сільськогосподарськими підприємствами зібрано лише 63 тис. т винограду - недоотримано більше половини (75 тис. т) від показника попереднього 2018 року.

Подальші перспективи розвитку вітчизняного виноградарства та виноробства також ускладнюються негативною ціновою кон’юнктурою. У 2019 році середня закупівельна ціна вітчизняного винограду була найменша за останні чотири роки і становила 5,5 грн/кг. Протягом останнього року помітно зросли у ціні лише сорти Бастардо магарацький, Сапераві (північний) та Ркацителі, відповідно до 7,0 грн/кг (+23% від 2018 року), 5,7 грн/кг (+21%) та 5,6 грн/кг (+12%). Разом з цим, за останні чотири роки у 2,5 рази до 3 грн/кг впала ціна на виноград сорту Фетяска (Леанка).

Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі виноградними винами критично зросло за останні п’ять років - у 6,5 разів. Втрата найбільшого ринку збуту вітчизняної продукції та повільний вихід на інші ринки обмежили експортний потенціал країни. Вина вітчизняного виробництва активно заміщаються імпортними. За 11 місяців 2019 року виноградних вин ввезено до України на 128 млн $, що є найбільшим показником за останні 5 років! Натомість експорт вітчизняних вин протягом останнього року скоротився в 3,7 разів і є найменшим показником вищезазначеного періоду! Основним покупцем вітчизняних виноградних вин у 2014-2018 роках залишалася Російська Федерація, хоча її частка за зазначений період скоротилася на 20% або 4,8 млн $. Також скорочувались поставки продукції до Грузії і Німеччини. Натомість збільшився експорт до Азербайджану та Китаю у 30 та 3 рази відповідно. Разом з цим, у 2018 році дві третини виноградних вин імпортувалось з Італії, Грузії, Франції та Іспанії. Темпи поставок з Німеччини, Іспанії та Італії істотно зросли. Натомість Молдова зменшила присутність на ринку, а чілійські вина у 2018 році взагалі не постачалися.

Попри вищезазначені негативні аспекти, в галузі спостерігаються і якісні зміни. Так, зважаючи на природно-кліматичні зміни та збільшення суми корисних температур протягом останніх п’яти років відзначається підвищення концентрація цукрів у винограді в середньому на 5%. За даними Держстату, даний показник становив 195 г/дм у 2019 році. Крім того, незважаючи на кількісні втрати врожаю відзначається поліпшення смакових якостей сировини. Зважаючи на це, коло поціновувачів вітчизняних вин розширюється, щоправда переважно за кордоном. Потрібна активна популяризація вітчизняних вин в середині країни.

Разом з тим, за зазначений період склалася тенденція до скорочення частки давальницького виноматеріалу та збільшення сировини виробленої на власних потужностях переробних підприємств. Понад половина виробництва виноматеріалу Рислінгу та третина Аліготе, Каберне та Сапераві здійснюється виноробами. Це дозволяє ліпше контролювати вирощування сировини та забезпечувати виготовлення якісних напоїв. Адже невід’ємною умовою асоціації з ЄС є забезпечення якості та контролю походження харчової продукції.

Загалом, вітчизняне виноробство має значний потенціал до зростання. Подальші перспективи галузі визначатимуть винороби, закохані у власну справу; цінні плантації винограду (які між іншим продовжують закладати), зрошення та лібералізація малого виноробства, започаткована у 2018 році. Україна здатна досягти імпортозаміщення певних сортів вин завдячуючи існуючим традиціям та ексклюзивності власної сировини.