Рибне господарство - це одночасно і сегмент продовольчого забезпечення населення, і галузь народного господарства, і місце зайнятості населення, і цінні водні та живі ресурси. Чим живе зараз галузь?

За даними Держстату, Україною минулого року було добуто 92,7 тис. т водних біоресурсів (риби, молюсків, безхребетних, водоростей, інших водних організмів), що є найбільшим показником за останні 5 років. Проте, за зазначений період спостерігалось значне скорочення добування водних біоресурсів у внутрішніх водних об`єктах України ¹. Лише протягом останнього року цей показник скоротився в два рази до 22,9 тис. т, проти найбільшого 46,8 тис. т рівня 2018 року за останні п’ять років! За рахунок цього, минулого року лише 25% промислу біоресурсів відбувалось у внутрішніх водах України, в той час, як попереднього року аналогічний показник займав більше ніж половину від загалу.

Що ж спричинило таке значне скорочення видобутку риби? Причин вистачає. Ключова - зміни клімату, через які втрачається рівень води у внутрішніх водоймах та річках. Зменшення глибини (обміління) збільшує ризики прогрівання водойм та загибелі водних біоресурсів, знищення птахами частини молодняка та товарної риби. Забруднення сміттям та шкідливими речовинами. Також проблем додає незаконний тіньовий промисел. На жаль, офіційна статистика відображає лише близько половини добутку водних біоресурсів.

Враховуючи вищенаведене, в Україні рибний промисел з року в рік скорочується. Так, минулого року рибоводними господарствами було добуто лише 58,1 тис. т риби і це найменший показник за всю історію незалежності України, у тому числі і через анексію Криму Росією. Наразі в Україні втрачаються місця розмноження риби, меліоративні роботи по розчищенню замулених витоків річок фактично не проводяться, зростає забруднення води. Минулого року частка рибного промислу становила лише дві третини (63%) від загального промислу водних біоресурсів, в той час як раніше перевищувала 90%.

У 2019 році традиційно основну частину улову становили: бички морські 10,1 тис т (17% від загального улову риби), товстолобик 9,1 тис. т (16%), карась прісноводний 8,8 тис. т (15%), короп і сазан 7,6 тис. т (13%) та кільки (тюльки чорноморсько-каспійської) 5 тис. т (9%). Також добуто 11,2 тис. т рапану, що становить третину від промислу інших водних ресурсів. За останній рік зросло добування рапану та креветки, оселедцевих (чорноморсько-азовських, пузанкових (алозі)).

Оскільки в Україні локально 39% добування риби сконцентровано у внутрішніх водних об`єктах та 22% отримується завдяки аквакультурі ² , тобто господарській діяльності щодо її вирощування й розведення, подальші перспективи збереження понад 60% внутрішнього промислу залежать значною мірою від державної політики відновлення вітчизняних водних біоресурсів.

Регіонально 70% загального промислу біоресурсів традиційно сконцентровано у підприємствах  Миколаївської, Одеської, Запорізької, Херсонської та Черкаської областей. Добування ж риби із внутрішніх водних об’єктів на 70% здійснюється підприємствами Черкаської, Одеської, Дніпропетровської, Київської та Херсонської областей. Понад половину аквакультури в Україні розташовано у Вінницькій, Сумській, Черкаській, Чернівецькій та Львівській областях. Загалом, собівартість продукції рибництва (аквакультури) зростає через втрати риби (незаконний вилов та природні катаклізми) та здорожчання орендної плати за користування рибогосподарськими водними об’єктами. Конкурентність вітчизняної аквакультури падає. Вирощування та розведення риби завжди було витратніше за її вилов, тому стає все менш привабливим. Враховуючи вищенаведене, у минулому році відзначався спад активності у сфері аквакультури та розвитку практично всіх її напрямів.

Варто зауважити також, що культура споживання річкової риби на внутрішньому ринку втрачається. Заміщення вітчизняної продукції імпортною триває давно. На жаль, споживач надає перевагу морській рибі та морепродуктам. Відповідно до вподобань вітчизняних споживачів, до України традиційно найбільше постачається оселедця, скумбрії, хеку, салаки та лососю. Споживання рибних продуктів на одну людину на рік в Україні становить в середньому 10 кг риби, з них лише 2 кг продукції локального походження.

Використання вітчизняних водних біоресурсів потребує нагального перегляду. Без законодавчих зрушень, у тому числі зрозумілої та ефективної оренди водних об'єктів та частин акваторій для розвитку аквакультури, розраховувати на позитивні зміни буде важко.

Примітки:

¹ Внутрішні водні об`єкти України - озера, річки, частини морів з лиманами та естуаріями, водосховища, ставки, а також окремі технологічні водойми, які використовуються або можуть використовуватися для розведення, вирощування, відтворення та (або) вилову риби та інших водних живих ресурсів в Україні

² Аквакультура (рибництво) – цілеспрямоване використання рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) для одержання максимальних обсягів корисної біологічної сільськогосподарської продукції (риби, молюсків, безхребетних, водоростей, інших водних організмів) шляхом їх штучного розведення та утримання.