Чергова жертва сьогочасної моди на популярні тренди – big data, термін, який по популярності може позмагатися з такими «хітами» як start-up, co-working і т. д. Ситуація з big data вже мало чим відрізняється від кількості тренінгів та різного роду майстер-класів на тему як створити власний start-up. Проте, захопившись темою великих даних українці забули про самі якісні дані. 

Звичайно, не йдеться про те, що big data – це неважливо чи непотрібно. Big data буде залишатися популярним та актуальним напрямком у найближчому (і далекому) майбутньому. Адже справжніх наслідків та імплікацій цього явища на різні сфери життя та діяльності людини до кінця не збагнув ще ніхто, і наразі лише пробують спрогнозувати їх. Британський щотижневик The Economist, наприклад, впевнений, що цей феномен дає початок цілій новій індустрії, та стверджує, що ця індустрія стане у 21-му столітті тим, чим нафтодобувна промисловість була для 20-го століття.[1]

Прогнозується, що розмір ринку big data за наступні десять років зросте у більше ніж 3 рази та становитиме більше 90 млрд. доларів (і це тільки за компаніями, які виключно спеціалізуються на цьому)[2]. У той же час у світі продовжуються палкі суперечки про те, як треба регулювати (чи взагалі?) ринок шалених масивів даних, у тому числі особистих даних, що тільки-но з’являється: хто має право володіння, хто має право використання, а хто має бути бенефіціаром.

Наразі вже є безліч доступних безкоштовних інструментів, а масиви сирих даних агрегуються автоматично – Big Data – це легко. Безліч алгоритмів та моделей, технічне застосування яких власне не потребує розуміння їхнього математичного підґрунтя. (Інтерпретація отриманих результатів – це вже інша справа).

Але не про big data зараз. Українці, захопившись big data, пропустили важливий попередній етап, якщо так можна сказати, а саме, українці забули захопитися просто data – я маю на увазі статистику. Статистикою у сенсі звички спиратися при ухваленні рішень та формуванні оціночних суджень на факти та цифри. Так, статистика майже ніколи не гарантує 100% результат, але беззаперечно допомагає зрозуміти та зробити висновки про глибинні зв’язки та явища оточуючого нас світу та його процеси. Маючи іноземний досвід, і працюючи зараз в Україні, можу сказати, що це ставлення до статистики видається мені особисто однією з найбільш разючих відмінностей, а поверховість – нашою ментальною рисою. Традиція опиратися на емпіричні дані, та результати статистичного аналізу цих даних, відсутня як у ЗМІ (за малим винятком) та і в діловому середовищі. Це має свої наслідки. Переважна більшість різного роду ринкових досліджень, які пропонують українські консалтингові компанії, найчастіше надають лише дескриптивну (опису) статистику, не застосовуючи інструментів індуктивної статистики. Така ж ситуація прослідковується й в українських наукових публікаціях: вони не пропонують якісно аналізу, через що зазвичай й ігноруються міжнародною науковою періодикою. 

Що є причиною відсутності в Україні такої традиції? Перше, що спадає на думку, це те, що в Україні дуже важко отримати доступ до актуальної та релевантної статистичної інформації, яку можна було б потім власне аналізувати. Це звісно ж правда. Проте, складається враження, що істинна причина полягає в тому, що в українському суспільстві та, на жаль, бізнесі відсутній попит на якісну інформацію та аналітику. В розвинених індустріальних країнах статистика в широку сенсі застосовується у всіх сферах суспільного життя – від політичної, до ділової, до наукової і т.д. Там звикли довіряти перш за все фактам та цифрам.

Відсутність традиції орієнтуватися та покладатися на емпіричні дані в суспільствах на зразок українського виявляється у розквіті популізму. В Україні вірять більше тому, хто голосніше про щось заявляє, а найкращим аргументом часто вважається найкреативніша образа опонента. А втрати, які зазнає українській бізнес не звиклий застосовувати інструменти якісного аналізу, годі й порахувати.

Текст підготовлений спеціально для Liga.net