Шампанське, коньяк, горгонзола, парма, хамон – перелік брендів та виробників географічних зазначень, відомих не лише у Європі, а й у всьому світі, у тому числі в Україні. Ці географічні зазначення дуже важливі для виробників с/г продукції регіонів і стали серйозним предметом обговорювання на всіх рівнях підготовки до підписання Угоди про ЗВТ з ЄС.

Чому відстояти ці географічні зазначення було так принципово для європейців?

Кожен регіон у Європі захищає свої торгові марки. У ЄС зареєстровано більше півтисячі географічних зазначень та вказівок про походження. Із них більше сотні було зареєстровано сирів, 106 – овочів та фруктів, 80 – для свіжого м’яса, 58 – щодо масел, 52 – щодо виготовлених м’ясних виробів.

Географічне зазначення – ідентифікація товару, який походить з певної території, країни, регіону або місцевості і має особливу якість, репутацію та інші важливі характеристики, які значною мірою пов'язані із його географічним походженням. Хоча насправді відмінність між певними сортами шинки у Пармі або іншими регіонами Італії є несуттєвою. Це саме стосується хамону, коньяку і арманьяку і багатьох інших брендів.

Але сьогодні самі європейські виробники об’єднуються в асоціації своїх торгових марок шляхом реєстрації географічних зазначень і захищають права на використання цих брендів. Тому коли Україна підписувала з ЄС Угоду про зону вільної торгівлі, виникало дуже багато питань стосовно більшості таких позицій. Нашій країні вдалося відстояти лише кілька позицій, які пересікалися у ЄС і в Україні. Наприклад, зберегти право на вино Кагор, яке поширене при використанні у релігійних обрядах. Проте ми не змогли відстояти шампанські вина, коньяк і т.д. через непохитність позицій європейських виробників.

Якою ж є ситуація з географічними зазначеннями в Україні?

Якщо Європа виставила нам більше трьохсот з лишнім позицій географічних зазначень, то ми, зі свого боку, змогли відповісти лише кількома торговими марками. Формально по сільському господарству зареєстровано 22 географічні зазначення (у тому числі 7 – це вина ГЗ), серед яких чотири зареєстровані не українськими, а грузинськими компаніями в Україні як географічні зазначення.

Вітчизняні ГЗ включають деякі мінеральні води, які в ЄС не підпадають під їх юрисдикцію. Тобто фактично на сьогоднішній день ми не можемо показати Європейському Союзу, що у нас є серйозні бренди, які на локальному, регіональному рівні відстоюються і державою, і виробниками, які, зрештою, є візитівкою України на міжнародному ринку.

Це є досить великою проблемою. Той факт, що в нашій країні не існує специфікації товарів, які позначаються географічними зазначеннями, руйнує можливість отримання охорони для українських зазначень на території Європейського Союзу. Хоча в Україні якраз є регіони, яким є чим похвалитися: візьмемо ті ж самі херсонські томати, ніжинські огірки, мелітопольську черешню та вишню, ялтинську чи кримську цибулю, карпатський чай, київський торт, чернігівську картоплю… і перелік можна продовжувати.

Але, на жаль, ці зазначення не зареєстровані, а відповідно і незахищені до цього часу не лише в Україні, а й за кордоном. Тому є пропозиція до Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки України ініціювати обговорення захисту наших брендів на найвищому рівні. Також організувати належну правову охорону географічних зазначень та вказівок про походження, яка б була аналогічною до охорони, що надається законодавством Європейського Союзу. Це допоможе популяризувати дані бренди не тільки в Україні, але захистити їх і на майбутнє, щоб мати можливість рекламувати і продавати за кордоном.

Тому нашому Міністерству аграрної політики та іншим відомствам, які працюють у цьому напрямку, на наступні два-три роки варто зайнятися цим питанням. Потрібно створити робочі групи, відпрацювати механізми реєстрації української продукції з географічними зазначеннями, і, відповідно, захистити наші вітчизняні бренди, перелік яких є досить таки довгим.

Якщо в України є стратегія виходу наших товарів на зовнішні ринки, то варто зосередитися на конкретних товарах, які є конкурентоздатними, і продавати не лише їх, але й історію їхнього виникнення. Це дасть можливість розвиватися виробникам цілих регіонів.