Навіть у консервативній Європі фермери бувають різні. Наприклад, в Німеччині є Німецька аграрна спілка (середні фермери) і є Фермерський союз (класичні невеликі сімейні ферми).

Що вже говорити про аграріїв України — від равликової ферми на півгектара до холдингу із понад 0,5 млн га землі в обробітку. Інтереси у всіх різні, навіть по закону про кооперацію не можуть домовитись. Так би і боролись самі із собою, якби не Уряд. 

КМУ видно вирішив системно формувати об'єднуючі чинники для представників аграрної спільноти. Навесні були квоти на добрива, зараз реорганізація Держпродсоживслужби. Проти обох ініціатив виступили настільки одностайно, що це виглядає як цілеспрямована політика Уряду по формуванню спільної позиції агропродовольчих асоціацій. Хочеться ж бачити в діях хоч якусь логіку.

Жарти жартами, але ставки на кону серйозні. З одного боку COVID-19, із іншого — система, яка опікується харчовою безпечністю і гарантує перед закордонними партнерами виконання вимог країн призначення. А це, на секунду, понад 45% українського товарного експорту. 

Чи може це все — лірика сільського менталітету (раніше в офіційних документах часто писали — джерело культури і духовності)? Насправді, хто читав лист МОЗ на цю тему, може бути щиро вражений простою селянською логікою резидентів Маріїнського парку.

В перекладі на звичайну мову, цей лист виглядає наступним чином: 

— Ми за попередні роки не змогли зробити ефективну систему епіднагляду. 

— Ми провтикали початок коронавірусу (це важко, але виявляється можливо), недооцінили масштаб проблеми, і не запустили посилення  епіднагляду вчасно, тобто в березні.

— Ми не змогли відстояти кошти коронавірусного фонду, які пішли на все що завгодно, але тільки не на посилення спроможності боротись із COVID-19. 

— Тому дайте зараз нам щось працююче і ми на цій базі зробимо СЕС (це при тому, що все те, що було в СЕС, зараз в підпорядкуванні МОЗу — все до останнього стільця). 

Це називається явка з повинною. 

Заручником має стати харчова безпечність. Тому не дивно, що всі (ВСІ!!!) аграрні асоціації виступили проти. Чи хочуть в КМУ скуштувати статус суб'єкта із синдромом заручника, покаже найближчий час. 

Аграрії не вороги країні. Вони так само несуть ризики КОВІДу, і навіть більше за інших, тому що тут не можна перервати діяльність на місяць-два, бо врожаю не буде.  

Створіть нормальний концепт українського CDC із ефективним наглядом, і продовольчий сектор  активно включиться в підтримку його впровадження. 

Але поки що, це більше  схоже на метастази олігархічної психології в  Уряді — забрати щось існуюче і поділити. Це загальна проблема української економіки і управління, яка призводить до занепаду. 

Чи не час змінити підходи? 

Спеціально  для AgroPortal.