Проєкт постанови про реорганізацію ДПСС вже набув публічного розголосу. Проблема, яку покликаний вирішити документ, більше ніж серйозна – різке збільшення захворюваності на COVID-19. Давайте спробуємо розібратись, що робиться, для чого, і чи ми отримаємо бажаний результат.

Що пропонується?

Реорганізувати ДПСС в Державну службу по контролю захворювань, передавши туди не лише функції дотримання санітарного законодавства, а і, наприклад, контроль безпечності харчової продукції. Очевидно, джерелом захворювань можуть бути і зоонози, тому скоріш за все мова йде і про ветмедицину. Залишається загадкою,  в рамках якої служби буде здійснюватись контроль хвороб рослин, тобто фітосанітарний контроль. Він є невід’ємною складовою санітарних та фітосанітарних заходів, де Україна вже прозвітувала перед торгівельними партнерами про адаптацію до міжнародних стандартів. Можу припустити, що про це серйозно ніхто не замислювався.

Навіть на перший погляд, зрозуміло, що перелік сфер контролю набагато ширший, ніж необхідно для боротьби із  коронавірусом, а отже навіть якщо формальною метою є боротьба із COVID-19, запропонований шлях реалізації є непропорційним.

Але оскільки назва служби на ефективність контролю навряд чи може вплинути навіть в теорії, можливо справа в тому, що необхідно підпорядкувати ДПСС  МОЗу і все зміниться на краще?

Але поки що через неспівставність мети і засобів - «мінус».

Хто спрямовує?

В світі немає загальновизнаної уніфікованої моделі.  Наприклад, існують приклади в ЄС (Італія, Австрія),  де ветеринарний контроль підпорядковується системі охороні здоров’я.  Але, по-перше, це скоріше виключення ніж правило,  по-друге, Італія мабуть не найкращий приклад для наслідування в контексті боротьби із КОВІДом. Щонайменше, автоматично такі історії не працюють.

В Європі більш типовий приклад – поєднання харчовки і ветеринарії, із наявним трендом до об’єднання із карантином рослин. Там навіть регламент  по контролю один (2017/625).  Інституційно це те, що Україна вже зробила через створення ДПСС, хоча кодифікація законодавства по контролю ще не завершена, але вона відбувається через доповнення закону №2042.

Існує умовна англо-саксонаська модель, де є FDA і CDC (Агентство по контролю харчів і ліків та Центр по контролю (і профілактиці) захворювань). Але навіть в цій моделі харчова безпечність і хвороби людей інституційно відокремлені.

Можливо, питання в тому, що МОЗ зможе більш ефективно координувати діяльність новоствореної служби (зараз це Мінекономіки, раніше було Мінагро)? На жаль, досвід говорить про інше. Наприклад,  після того як КМУ уповноважив МОЗ займатись реєстрацією дезінфікуючих засобів, міністерству знадобилось близько року, щоб таку реєстрацію запустити. А це, повірте, набагато простіше, ніж запустити в ефективну роботу декілька сфер контролю.

Знову «мінус».

Благими намірами…

Насправді все що було написане до цього, стосується теорії. На практиці все дещо складніше.

Реорганізація не такий жорсткий інструмент як ліквідація, але навіть при реорганізації, персонал попереджається про вивільнення і навряд чи це той стан, коли можна очікувати високої ефективності роботи.

Нормативку треба переписувати; бюджет,  приміщення і майно ділити.

Емпірично  доведено, що ефективність контролю під час реорганізації знижується. І це під час очікуваного піку по КОВІДу?

Знову «мінус».

Легальність

Було б смішно, якби не так сумно, але рішення в запропонованій редакції не вирішує питання легальності контролю.  Закон про санепідблагополуччя виписаний під СЕС, і ні назва служби (що не співпадає із СЕС), ні зміна підпорядкування не призведе до посилення правового статусу посадових осіб і рішень, які приймаються.

Що можна було б зробити, так це затвердити базові вимоги у вигляді Санітарних норм і правил (юстованим наказом),  затвердити під них уніфіковану форму акту і дати можливість контролювати виконання вимог реально, а не на папері. Це дозволило б ввести систему контролю в правові рамки Закону Про основи державного нагляду (контролю) в сферах господарської діяльності.  Досвід, коли постанови і розпорядження уряду змінюються за два-три дні, показує, що це можна зробити оперативно. Цього, на жаль, не зроблено, і це якраз пряма компетенція МОЗ, адже мова йде про формування політики. 

Тут знову «мінус».

Легітимність

Велюр бюрократичних ігор може спрацювати там, де суспільство розуміє доцільність, обґрунтованість і транспарентність заходів, які вживаються. Іншими словами, вважає їх легітимними. Адже із легальністю у зв’язку із безпрецедентністю викликів бувають проблеми не лише в Україні. Згадайте хоча б рішення судів окремих країн ЄС щодо скасування обмежувальних заходів або погрози великих корпорацій в США не виконувати рішення деяких штатів.

В основі успішних кейсів боротьби із КОВІД – готовність суспільства дотримуватись обмежувальних заходів. Для цього, наприклад,  власник ресторану має бути впевнений, що в сусідньому ресторані не влаштують депутатську приймальню, а на додаток до цього, посадовці несуть політичну відповідальність у разі виявлення невідповідностей із логікою коронавірусних заходів. Іншими словами, вони показують приклад.

Тут Україні також скоріше «мінус».

І наостанок. Захворюваність по КОВІД піде на спад не тоді, коли змінять назву органу контролю і його підпорядкування, а тоді, коли рахунок на табло зміниться із (0:5) до хоча б (3:2).  

Спеціально для Економічна правда.