Відновлення роботи Мінагрополітики, безсумнівно, одна з подій, яка запам’яталась у 2021 році.

Крок назад, пів кроку вперед

Щоправда, оновлене міністерство має лише половину функціоналу, який був перед ліквідацією. Не передані функції формування політики в сфері харчової безпечності, ветеринарії, фітосанітарії та деякі інші.

Взагалі, приклад із Мінагро наочно показує пріоритетність принципу «краще спробувати і помилитись, ніж не спробувати і потім шкодувати» в нинішній стратегії державного управління. Він однаковою мірою застосовується як до кадрів, так і до інституцій.

Як наслідок, урядові інституції більше займаються обслуговуванням власного реформування, ніж стратегічними реформами в державі. 

Хоча виглядає так, що приводом для відновлення роботи Мінагрополітики стала головною мірою необхідність реалізації однієї із стратегічних реформ, а саме земельної. 

Поживний ґрунт

Земельна реформа — один із найкращих політичних субстратів для маніпуляцій і спекуляцій. Тема безвідмовно працювала понад 20 років і працювала б ще довго, якби не високі рейтинги і політична воля влади.

Формат земельного ринку є достатньо консервативним. З одного боку він не спричинить буму інвестицій і надзвичайного зростання в секторі, із іншого — і перерозподілу земельної власності на користь капіталу, в тому числі іноземного.

По суті, земельний ринок в нинішніх кондиціях в інтересах «олігархів» рівня ОТГ, які знайдуть і достатню суму коштів, і достатню кількість фізичних осіб для купівлі землі.

Саме по собі впровадження ринку землі в обумовлені законом терміни є маленьким дивом на фоні хронічного відтермінування впровадження інших реформ, зокрема євроінтеграційних законопроектів в сфері санітарних і фітосанітарних заходів. В цьому сенсі відновлення Мінагрополітики слід вважати виправданим.

Власне, і кількість політичних спекуляцій після початку роботи ринку є набагато меншою, ніж до. Буму розпродажу українських земель не сталося, чого і варто було очікувати. Це не зупинить політичні маніпуляції, але ґрунт для них став вже не таким поживним.

На користь сектору грають і високі ціни на продукцію рослинництва (передовсім зерно і олійні), які дають можливість аграріям сформувати фінансову подушку під купівлю земель. 

Чи може бути добре три роки поспіль?

Якщо в 2020 році порівняно високі ціни на продукцію рослинництва спостерігались на фоні неврожаю на півдні і в деяких центральних областях, то в 2021 році все навіть краще — ціни є достатньо високими вже в першій половині сезону (за виключенням фруктів і частково овочів), а із врожаєм все добре. До того ж, українська влада виявила імунітет до російського вірусу експортного регулювання.

Однак не факт, що така ситуація буде тривати і надалі. Центробанки більшості країн перейшли до етапу згортання програм кількісного пом«якшення, а не за горами і етап підвищення відсоткових ставок. Це може зумовити «охолодження» ситуації на фондових і товарних ринках. Більш усталеною стає думка, що інфляція не є тимчасовим явищем, і її не слід кидати нерозважливо в топку економічного зростання.

До речі, Нацбанк України в цьому плані працював набагато оперативніше, хоча і нажив собі мабуть багато ворогів в коридорах влади (хоча зараз така ситуація, що недоброзичливців багато і не треба — достатньо одного).

Повертаючись до загальної картини, якщо до згортання економічних стимулів долучиться інший негативний чинник (Евергранд, черговий штам коронавірусу або інший «чорний лебідь»), то не слід виключати і обвалу. 

В той же час, напружена військово-політична ситуація на кордонах України може ще який час підтримувати ціни на пшеницю і, меншою мірою, кукурудзу та соняшник.

В будь якому разі, співвідношення затрат і доходів в 2022 році обіцяє бути більш напруженим, навіть зважаючи лише на суттєве зростання цін на ресурси. В цих умовах більшої ваги набуватимуть заходи щодо мінімізації ризиків. 

Мітігація

Схвалення змін до закону про страхування сільгосппродукції, опрацювання законопроекту про об»єднання водокористувачів та виділення в державному бюджеті на 2022 рік 1 млрд грн на відновлення іригації є кроками в цьому напрямку.

Інституційна складова, як це заведено останнім часом, шкандибає — Держводагентство змішане із рибою і знаходиться на розтяжці між Мінприроди і Мінагро. І ще не зрозуміло, чи буде робитись акцент на ощадному використанні води, наприклад, через параметри державного фінансування та/або підтримки. Якщо спробувати заглянути за горизонт декількох наступних років, це важливо. 

Фінансові ризики для дрібних фермерів в контексті запровадження ринку земель покликаний зменшити закон про Фонд часткового гарантування кредитів.

Ну і нарешті, в руслі сучасних тенденцій цифровізації — створення Державного аграрного реєстру (або в більш широкому розумінні АгроДії), як хабу адміністрування державної підтримки та надання адміністративних послуг.

Проте, якщо від початку роботи ДАРу акцент буде робитись на контролюючій складовій (наприклад, фіскальній), дитина може виявитись мертвонародженою. Проводячи певну аналогію, перед тим, як замахуватись на космічні польоти, непогано спробувати зробити хоча б електрокар.

Час пришвидшується. Зміни лише одного року є дійсно вражаючими. І щось наводить на думку, що як динаміка зовнішнього впливу на сектор, так і внутрішніх процесів у ньому, зменшуватись не буде. Але навіть для того, щоб запастись попкорном, треба наперед подбати, щоб була вирощена кукурудза для нього.

Спеціально для AgroPortal.