Які наслідки може мати рішення Конституційного суду про визнання земельної реформи антиконституційною.

Конституційний суд України скасував кримінальну відповідальність за незаконне збагачення та деякі повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції. 

По суті – історичний, але не менш безглуздий крок суду, який відкриває "Скриньку Пандори" для інших структурних реформ, прийнятих за останні роки, серед яких земельна реформа. 

Нагадаю хронологію подій. Земельна реформа в Україні була однією з найбільш тривалих в світі (процес було запущено 15 березня 1991 року). 

За цей час було запропоновано безліч моделей відкриття ринку земель, починаючи від найбільш ліберальних та закінчуючи вічним мораторієм, були вигадані безліч міфів, політичних маніпуляцій противників ринку земель. 

Але, в кінці кінців, здоровий глузд все ж переміг — Президент України підписав Закон України від 31.03.2020 №552-IX, який знімає мораторій та фактично дозволяє власникам земель сільськогосподарського призначення розпоряджатись своїм майном на свій розсуд. 

Розсуд землевласників, відповідно до Закону, обмежений багатьма запобіжниками, один з яких – можливість продажу зазначених земель виключно громадянам України.

Наступний крок – в Конституційний суд України потрапляють три подання Народних депутатів України, які стосуються оцінки конституційності проведення земельної реформи. 

У всіх трьох поданнях зазначається, що вільний обіг земель сільськогосподарського призначення "підриває засади суверенітету і незалежності України", а також що це питання має бути винесено на всеукраїнський референдум. 

Незважаючи на втрачений логічний зв'язок (як може можливість розпоряджатись своїм власним майном підірвати засади незалежності та суверенітету України), КСУ розглядає зазначені подання.

Знову ж таки, раніше здавалося, що ухвалення неконституційності Закону про землю є цілком неможливим, однак після, по-суті, відміни антикорупційної реформи, шанси стають все більш реальними. 

Також про вірогідність відміни земельної реформи говорить те, що 2 листопада 2020 року Конституційний Суд з порушенням встановленої законом процедури змінив порядок денний та терміново розглядатиме питання щодо офіційного тлумачення положень першого речення частини першої статті 13, частини першої статті 14 Конституції України. 

Такі дії виглядають, як створення передумов для визнання неконституційною земельної реформи через правильне "офіційне тлумачення". 

Посилаючись на те, що земля є об'єктами права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, КСУ може винести рішення щодо необхідності прийняття земельної реформи виключно після проведення всеукраїнського референдуму.

Якщо говорити про наслідки можливого рішення щодо визнання антиконституційною земельної реформи, то окрім очевидних, таких як заморожений економічний потенціал, хотілося б зупинитися на більш прихованих.

Перший – земельна реформа є одним з структурних маячків співпраці з Міжнародним валютним фондом. 

Також після прийняття земельного закону стартувала низка міжнародних проектів, як з кредитними зобов’язаннями (позика Світового Банку розміром 200 млн доларів в рамках проекту "Прискорення інвестицій у сільське господарство"), так і донорський проект співпраці з ЄС. 

Залишається відкритим питання долі міжнародних коштів та питання їх повернення у разі відміни земельної реформи.

Другий – рішення Європейського суду з прав людини в рішенні у справі "Зеленчук і Цицюра проти України". ЄСПЛ встановив необхідність проведення реформи в Україні для забезпечення дотримання прав громадян України на вільне володіння належним їм майном. 

У рішенні говориться про те, що абсолютна заборона купівлі та продажу сільськогосподарської землі в Україні є порушенням права людини на приватну власність, закріпленого в статті 1 Європейської конвенції з прав людини. 

Пункт 157 рішення говорить: "…якщо держава-відповідач необґрунтовано затягуватиме прийняття необхідних заходів загального характеру з метою виконання рішення, з часом це може призвести до ситуації, коли присудження компенсації за статтею 41 може, зрештою, стати виправданим, принаймні для певних категорій власників землі сільськогосподарського призначення". 

Виходячи з цього, Державний бюджет України може понести величезні втрати через обов’язок надавати компенсацію кожному власнику земель сільськогосподарського призначення через мораторій, а це 6,9 млн громадян-власників таких земель. 

Навіть якщо взяти відшкодування у вигляді часткової вартості земель – це 3,5 млрд доларів США. В умовах світової економічної COVID-кризи, такі втрати для Держбюджету можуть стати критичними.

На жаль, все це виглядає, як велика політична гра, в рамках якої можуть пожертвувати земельною реформою. 

Навіть незважаючи на те, що стаття 41 Конституції України чітко говорить про те, що Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Спеціально для Економічна правда.